Зорині ( Базилівській Зорині Аркадіївні)

Зорино, Зірочко, Зоря,
Мені як рідна, бо СВОЯ!
Тобі було вже тридцять п’ять
І всі спішили привітать.

І це, мабуть, цілком природньо,
Що я вітаю лиш сьогодні,
Бо краще зараз, як ніколи..
Хай тут не буде нас проколу.

Тебе я знаю із дитинства,
З пелюшок, з самого маленства.
Росла ти на «моїх очах».
То ж знаю, кожен крок твій й шлях.

Відкрита, щира, товариська,
Для всіх була душею близька.
Душа компанії завжди,
Весела й як тут не крути,

Та гуртувала усіх ти.
Не вміла друзів ти ділити,
З всіма старалися дружити,
І ти уміла веселити.

В піску ви коників ліпили,
В ставок купатися ходили,
А потім в Гуміка в садку
Ляльками грались в холодку.

Отак пройшли малі роки,
Потім до школи ви пішли.
Ходили в школу і зростали,
Незчулись, як дорослі стали.

Тепер – доросла, гарна жінка,
Маєш ти Колю – чоловіка.
Світлану – доцю і Ліану,
Свекруху Нілу – бабцю справну.

Аркадій – тато, мама – Таня,
Наташа, Діма й баця Ганна –
Це рідні всі – твоя сім’я,
І між собою ви – рідня.

Тож побажаю, щоб й надалі,
І у любові , і у коханні,
І в мирі, й в дружбі щоб твоя
Жила родина і сім’я.

Добробуту й достатку в хату,
Щоб радості було багато,
Лунав завжди дитячий сміх
І супроводжував успіх.

І що бажаєш, щоб все мала,
Як квітка щоби розцвітала.
Й стелилось щастя до воріт.
Бажаю Многа, Многа Літ!

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход