Бій за Савур-Могилу (Батюк Валентин Євгенович)

Батюк Валентин Євгенович

( 13 лютого 1979р – 28 липня 2014р)
Рогізна Любарського району Житомирської області.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 30-ї окремої механізованої бригади.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]

25 грудня 2014-го в селі Бичева на приміщенні місцевої ЗОШ відкрили меморіальну дошку випускнику Валентинові Батюку.




Запеклий бій. Савур-Могила.
Снарядів вибух раз у раз..
Обстріл веде кацапська сила,
Всіх хоче знищити в цей час.

В нас був приказ: іти у наступ,
Зайняти штурмом висоту
Та до узвишшя відкрить доступ,
Щоб споглядати місцину.

А по ту сторону чеченці,
І бронетехніка , і град.
Вояки навчені, чужинці,
Озброєні, як на парад.

А в нашій армії – нічого,
Лиш дух вкраїнський і броня.
Життя ніхто не жалів свого,
Бо знав: позаду там рідня.

Ішли вперед і не здавались,
Рвались у наступ, у цей бій.
Позаду вирви залишались..
-Тільки вперед! Назад не смій!

Та не здаються наші хлопці,
Ніхто з бійців не підведе.
За Україну на цім боці,
Тридцята ОМБр іде.

В бою наш Валентин загинув,
І ще із ним двоє бійців.
В Небесну Гвардію полинув,
Життя віддав за українців.

По небу хмари мчаться грізні
І страшна звістка вже летить:
Везуть бійця в село Рогізна –
Додому сина хоронить.

Біль не заглушиться ніколи
І серце мами не сприйме,
Що Валентин її додому
У рідній дім вже не прийде.




https://www.radiosvoboda.org/a/27886666.html

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход