Андрію Пилиповичу Богайчуку
До ювілею – 80-річчя з Дня Народження!
Ваш ювілей – важлива дата,
То ж я Вам хочу побажати:
Весни, що в серці розцвітає,
Краси, в природі що витає,
Тепла від сонечка в оселю,
Хай доля радість Вам простелить,
Хай злагоду і мир у домі
Несуть Вам рідні і знайомі,
Щоб Ви з дружиною своєю
Раділи і пишалися сім’єю,
Хай сміх внучат звучить й надалі,
Щоби не знали Ви печалі.
Здоров’я зичу Вам багато,
Нехай в душі панує свято
І пісня хай звучить проста.
Живіть іще літ так до ста!
Коні
Усе життя його – це коні:
Дорослі коні і малі.
Найкращий конюх у районі –
Він був у нашому селі.
Розповідать міг без накладки
Аж поки спуститься зоря
І про характер, і повадки
В колгоспі кожного коня.
Він дбав про них, як рідна мати:
І доглядав їх і любив,
Старавсь усіх нагодувати,
Відерцем воду їм носив.
Удосвіта , як сонце встане,
У поле пастися гонив.
І кожен кінь, коли він гляне,
Робив все те що він хотів.
Бо коні всі були як діти
Слухняні й слухались його.
Вони в одвіт його любити
Могли як батечка свого.
Коней, коли ті на узбіччі,
Неслися всім вітрам навстріч,
Спиняв і попереду, сам ідучи,
В конюшню заганяв на ніч.
В цю дощову і пізню осінь,
Йому сьогодні – вісімдесят.
Але у снах до нього досі,
Щоночі коні ще летять.
Вітання від колективу художньої
самодіяльності Райгородоцької ОТГ
( Софії Станіславівни, Світлани Володимирівни
і Тетяни Миколаївни)
Нині ювіляра
Ми прийшли вітати
І найкраще в світі
Йому побажати:
Щоб він жив щасливо,
Завжди посміхався,
В повазі й любові
Кожен день купався.
Хай шанують діти,
Радують онуки,
Дякують уклінно
За невтомні руки.
То ж будьте здорові,
Купайтесь в достатку,
А наші вітання
Ви прийміть на згадку.
...
...
....
Андрій Пилипович
Вісімдесята свічка запалала
І за столом усю рідню зібрала.
Андрій Пилипович святкує ювілей
У колі дорогих йому гостей.
У рідній Андріяшівці родився,
Закінчив школу тут і одружився,
Усе своє життя прожив селі -
Знають його дорослі і малі.
Як в Лемешівській школі він навчався,
То в математику, ну просто, закохався.
В олімпіадах участь він приймав
І тільки призові місця завжди займав.
Ще тільки виповнилось 14 років,
Пилиповичу вже не до уроків,
Бо жили бідно, треба заробляти,
Тож він пішов їздовим працювати.
Бо коні – то було його життя,
Без них Андрій не бачив майбуття.
А згодом свою Стасю він зустрів.
Вже майже 60 з нею прожив.
Жили в любові, важко працювали,
На ноги потихесеньку ставали.
І тут у них Наталочка з’явилась,
Яка для них мов зірочка світилась.
Прекрасна донечка в селі всім допоможе –
Це їхня гордість, знає її кожен.
Пробігли роки.. І дає Бог сина –
Це їх опора - рада вся родина.
А ще їх Віктор і талант від Бога має,
Співає гарно, душу звеселяє.
Ну а тепер уже й невістку мають
І з радістю її завжди чекають.
А сам Пилипович, до речі, має клад –
Це троє дорогесеньких внучат.
За них дідусь завжди переживає
І тільки щастя кожному бажає.
Ми зичим Вам ще довго, довго жити
Своїх онуків, звісно, одружити
І на сторічний славний ювілей
Зустріть гостей біля своїх дверей.