Последний визит: 2024-03-16 15:05:23
Сейчас не в сети

Папки

Новые комментарии

Душевний і дуже щемливий вірш до сліз! Вірю в те, що повернуться усі наші Українські Захисники живими з рос.полону, а усі зниклі також повернуться до своїх матерів, жінок і дітей! Дай, Господи!
Написал(а): verhina
2023-10-04 | Произведения
Запись: Чекає сина (Божок Олександр )
о так... літо ж на дворі))
Написал(а): vladvolochun
2021-07-20 | Произведения
Запись: Аномальна спека
гарно
Написал(а): vladvolochun
2021-05-05 | Произведения
Запись: Зі Світлим Святом Великодня!


Avtor Adsens
Индексация сайта

Ярославів край

До вісімнадцятиріччя Дідука Ярослава



Ярославів край – сади подільські,
Рівнина, поле і гаї.
А землі областей сусідських
В цім місці стали вже свої.

Тут будить жайвір на світанку,
А днем співають солов’ї.
Всю ніч: із вечора до ранку,
Кричать у лузі пугачі.

Вже вісімнадцять Ярославу –
Прекрасна радісна пора.
Він гарний парубок, на славу -
Сусідська заздрить дітвора.

Прийшла пора і закохатись,
Дівчину гарную знайти .
І їй освідчитись, признатись,
Та й під вінець скоріш вести.

Перше кохання, як перлина,
Його потрібно берегти,
Із літ дитячих всі картини
В життєвім вирі пронести.

Важким було дитинство в хлопця:
Не стало мами, помер брат.
Обласканий промінням сонця,
Не вимагав лишніх затрат.

Він сам іде навчатись далі,
Свій прокладати шлях в житті.
А будуть випадки зухвалі –
Він їх здолає на путі.

В життєву вирушить дорогу,
З собою Правду він візьме,
Позаду лишить всі тривоги,
І тільки Гідність понесе.










Жити за себе і за брата

Ця тиша серце навпіл розриває
І гнітить душу в хаті пустота.
Прокинувся . Нікого тут немає -
Один-одним у хаті сирота.

Потрібно встати , їсти наварити,
На пасовисько вивести коня.
Ще встигнути корову подоїти –
І цим йому займатися щодня.

Бо батько сам все встигнути в не в змозі,
В колгоспі він працює – тракторист.
Завжди спішить: чи в полі, чи в дорозі,
А був колись веселий гармоніст..

Тепер змарнілий, виснажений болем -
Зостався в Ярослава він один.
То ж серце крає непоправним горем,
Минає час спливаючих годин.

Хворіла дуже довго мама Катя,
А потім тихо в вічність відійшла.
На бабу залишила синів й зятя,
А вже біда у хату друга йшла.

Як страшний грім ця звістка прозвучала:
Антон – брат старший важко захворів.
Як тільки могла, то так сім’я спасала,
Та й сам – сердечний, жити ж так хотів.

А смерть була жорстока, невблаганна
Й робила чорну справу у сім’ї.
Антона повела в світи незвані..
О, краще б нам не зустрічать її..

Тепер один, один він, як билина
І горю не зарадить вже ніхто.
До їх могили стоптана стежина,
А їхній слід вже загубивсь давно.

Сьогодні Ярославу вже минуло
Вісімнадцять. Він виріс, помужнів,
Навчається, дитинство промайнуло
І в батька він один із двох синів.

Тепер він має сам іти по світу,
Але за двох прожити на землі.
Щоб з неба мама й брат змогли радіти,
Він зробить все: не підведе сім’ї.

Опубликовано: 2019-03-14 10:35:16
Количество просмотров: 82
Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход

Комментарии