Присв’ячується пам’яті Павла Володимировича Ящука ( 11.10.1966р – 21.07.2014р
військовослужбовця, захисника України, учасника антитерористичної операції на сході України, командира взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».
Була загадкова дорога
У нашого з вами Павла,
Та крізь негаразди й тривоги
Уперто до цілі вела.
Зростав у родині військових,
Де батько і мати, і брат.
Дитинство не було святковим
Й не мали розкішних палат.
Та батько, тоді вже - полковник,
Порядку навчав малюків.
І був їм – підтримка й порадник,
То ж слухали діти батьків.
У місті Бердичеві школа
Й дитинство так швидко пройшло.
Та й стежка родинна не зникла,
То ж їздив він часто в село.
І там в Андріяшівці рідні
Обидві бабусі й дідусь
Були всі до нього привітні,
То ж вирішив чітко: « вернусь».
Та доля була невблаганна
Й свої корективи внесла -
( ще й поклик військовий так манив)
В Росію його завела.
І там в Красноярську навчався,
В спецрозділ у « Витязь» попав.
Сміливістю він відзначався
Й нагороди за службу приймав.
Та служба для всіх загадкова,
Бо був то секретний загін.
Стелилася смерть випадкова
В тих «точках гарячих» до ніг.
За двадцять літ служби в по «точках»
Війну він і пекло пройшов.
Родився маленький синочок..
На пенсію вийшов й прийшов:
Вернувся у рідну домівку –
В оселю свого дідуся.
І там доживати вже віку
Павлова рішила сім’я.
Біда сколихнула країну
І вийшов весь люд на Майдан
За неньку свою – Україну,
Й позбутися пут і кайдан.
А кров полилася рікою –
Не став він стоять в стороні.
Сам загартований війною
Пішов в самооборону.
Очолив « Ведмеді» підрозділ
Й одинадцяту сотню –
Загін. Зробив він чіткий розподіл
Обов’язків посеред друзів.
То ж досвід його пригодився
На Майдані в події лихі.
Військовій науці навчив всіх
Й лишилися люди живі.
Коли сколихнула країну
На сході проклята війна.
Павла захищати родину
Любов до Вітчизни звала.
У двадцять четвертий попав він
Батальйон оборони «Айдар».
Як батько усіх захищав він
Й на себе приймав весь удар.
Під постріли вибухів з градів,
Де кров там змішалась з вогнем,
Нікого в бою він не зрадив –
Новим гартувалися днем.
Коли розгорілася битва
В Луганську за аеропорт.
І в небо злітала молитва,
А в пеклі сміявся вже чорт.
І всі захищали так мужньо,
Ні кроку не здали назад.
Хоча всім там було сутужно –
Відважним був кожен солдат.
Коли вже попадали стіни
На голови наших бійців,
Залишились тільки руїни
І мало хто в пеклі вцілів.
Життя у Павла відібрала
Там смерть у тих грізних боях.
І Сотня з Майдану позвала.
Він з ними в небесних полях.
Він є – патріот України
Відважний і мужній боєць.
Він гідний пошани й віднині
Для нас він усіх за взірець.
