Випадок у лікарні

Він вів тихесенько під руку
Стареньку матінку свою,
Приховував душевну муку,
Що дошкуляла так йому.


Привіз її він у лікарню,
На місяць цілий залишив -
Вже лікувати було марно.
Він і провідать не спішив.

Отак старенька добувала
Ці дні останні у житті
І все в віконце виглядала,
Вже й сльози виплакала всі.

Синок єдиний.. Він в роботі,
Тай в нього є своя сім'я
І кожен з них в своїй турботі -
Обуза-мати дошкуля.

Віддав він матір на поруки
Чужих людей і лікарів.
Старезна ненька – зайва мука,
А мучитись він не хотів.

Тож доглядати люди мусять:
І годувать, і лікувать.
Та, тільки, хто синочка змусить,
Щоб маму рідну шанувать.

Прийшов раненько він в лікарню,
Гостинців, ліків накупив
І там знайшов палату крайню,
Вже місяць маму як лишив.

І стільки радості крізь сльози
В очах стареньких прочитав.
Нічого вже вона не просить,
Додому хоче щоб забрав.

Він по алеї матір водить
У лікарняному дворі
І погляд в сторону відводить -
Хай доглядають лікарі.

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход