Сновидіння

Лікарня. Так тихо. Родильна палата
І дівчина Таня лежить на столі.
Лише лікарі тут спасають завзято
І чути вже голос: " Втрачаєм її.."

Агонія,. Блідість і дефибриллятор,
Спішать підключити мішечок Амбу
І вводять у тіло отой стимулятор,
Бо Таню спасають тут майже добу.

Недавно вона народила дитину.
Цю крихітку милу чекала сама,
Чекала вона і чекала родина,
Та тільки на руки її не взяла.

Лежить породілля... Та ні, піднялася
І дивиться дивно на себе згори..
Аж, раптом в палаті з'являється Вася -
На їхнє кохання не було пори.

- Прийшов за тобою. Давай вже збирайся.
До себе у Рай я тебе поведу.
- Ой, що ти, Василику, милий мій, Вася,
На кого ж я донечку тут залишу?

Я хочу дитинку до себе горнути,
Держати за ручки, ростити її.
Ти що, пропонуєш про неї забути,
А як же їй буде - малій сироті?


Ти сам сиротою блукав попід тином
І знаєш по собі, яке то життя,
Та, навіть, не встиг попрощатись із сином,
Бо куля настигла й пішов в небуття.

- Не плач, люба Таню. Вже, якось, тай буде..
Тобі допоможу: від смерті спасу.
Рости свою доню, веди поміж люди,
А я тут в Раю вже тебе підожду.

Палата. Так тихо. Нічого не чути,
Лиш дихання звуки несуться з мішка.
Відкрилися очі. Не може збагнути..
З очей покотилась сльозина гірка.

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход