Последний визит: 2024-03-16 15:05:23
Сейчас не в сети

Папки

Новые комментарии

Душевний і дуже щемливий вірш до сліз! Вірю в те, що повернуться усі наші Українські Захисники живими з рос.полону, а усі зниклі також повернуться до своїх матерів, жінок і дітей! Дай, Господи!
Написал(а): verhina
2023-10-04 | Произведения
Запись: Чекає сина (Божок Олександр )
о так... літо ж на дворі))
Написал(а): vladvolochun
2021-07-20 | Произведения
Запись: Аномальна спека
гарно
Написал(а): vladvolochun
2021-05-05 | Произведения
Запись: Зі Світлим Святом Великодня!


Avtor Adsens
Индексация сайта

Олександрійський вірш

Ти вигнати мене сьогодні захотіла,
Обмовити тепер і відібрати сили.
Ти думала, що я тихесенько піду,
Загублюся я десь і зовсім пропаду.

Нікуди не піду, ти, навіть, не надійся,
Хоч гнівайся мені, чи просто в спину смійся.
Якщо сказала щось, то ти мені прости,
Бо кожному із нас свої хрести нести.

Бо в кожного із нас в шафі "свої скелети",
Як кажуть в голові живуть свої "планети".
Потрібно якось всім миритися з людьми,
Не нести злість і сум, і негатив з слізьми.

Було б чудово сміх всім людям дарувати,
З усміхненим лицем приємне щось казати.
В розмові нам щодня з початку й до кінця
Свій прикусить язик і підбирать слівця.

















Олександрійський вірш — римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та Константинополь”).
О.в. став панівним віршем класицистичної трагедії (П. Корнель, Ж. Расін). У російській поезії — це шестистопний ямб із цезурою після третьої стопи з римуванням аабб.

Опубликовано: 2018-07-28 08:32:05
Количество просмотров: 105
Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход

Комментарии